Про всиновлення

‍

Тож про що цей кліп?

Цей кліп - про пошук і усвідомлення себе, історія про межу між чужою вигадкою і твоєю реальністю, між тим, яким тебе малюють інші і тим, ким ти, насправді, був і є. Загалом, ця робота є яскравим візуальним доповненням рядків пісні. Також ми заклали в анімацію чимало візуальних символів з різних етапів творчості гурту і не тільки, що підсилює необхідний меседж та настрій треку.

А тепер про обрану стилістику

Після затвердження ідеї ми відмалювали декілька стайлфреймів. Один із них був не зовсім класичним в плані стилю анімації та палітри кольорів, але водночас він був дуже виграшним для цієї історії. І саме цей стиль і обрав наш клієнт!)

‍

Що про це каже Оля (арт директорка)

Продакшн: малювали-правили-малювали-правили

‍

Для створення цього проєкту ми залучили усю нашу анімаційну команду. Між ілюстраторами та аніматорами були розподілені усі необхідні сцени та ілюстрації, а дзвінки-синхрони відбувались щодня.

‍

Для нас було важливо грамотно використовувати наші анімаційні ресурси, адже часу на зміни було небагато. Для цього ми оптимізували деякі візуальні рішення. Серед них - це, наприклад “проліт” головного героя крізь свої спогади. У цьому випадку ми мали змогу кільцювати частину фонової анімації і видозмінювати лиш ті деталі, які слід було змінити для розвитку історії.

‍

Крім цього ми переглянули безліч відеоархівів, інтерв'ю та фотографій ОЕ, щоб зробити кліп максимально трушним та близьким до глядача. Також це було важливо для відтворення дорослішання головного героя, адже у кліпі ми бачимо Святослава Вакарчука у віці 10,17,30 та 45 років. Тому для кожного часового проміжку було важливо створити переконливу анімаційну копію 😀

‍

То що ви впорались?

Впорались і лишили клієнта задоволеним! Для нас це був зовсім новий, але дуже крутий досвід. Переглянути нашу роботу можна тут (і не забувайте за лайки та коментарі).

‍

І ще комент на фінал від Віталіка (ліда анімаційного напрямку)

some test content

Клієнт

Коли ми виграли тендер Dejure, то знали, що фундації потрібне відео про усиновлення старших дітей [адже, чим старша дитина, тим нижчий відсоток того, що вона знайде свою майбутню родину]. Завданням тендеру був пошук креативної форми, як про це розповісти.

І ми вирішили створити анімаційний ролик.

На це було кілька причин:

Глибший сторітелінг. Через ілюстрації можна зобразити будь-що. Тому з їхньою допомогою ми легко можемо показати внутрішній світ дитини й дорослих, їх переживання чи радість.
Відсутність обмежень. Усі локації та персонажі — лише в нашій голові. І ми можемо створити все, що задумали.
Можливість вирізнитися. Анімація дозволяє виділитися, бути іншими, а, відповідно, і запамʼятатися глядачеві за допомогою стилістики, кольорів та персонажів.

Це і підкупило сердечко Dejure. І ми почали пропрацьовувати сторітелінг.

Ідея

Dejure поділились з нами статистикою: 70% дітей, які потребують усиновлення, — старші 5 років. Але майбутні батьки роблять ставку саме на усиновлення немовлят та тодлерів.

Вони хотіли наголосити у ролику, що дитинство не закінчується в 5-річному віці. Навпаки, воно тільки починається, і дитині ще можна подарувати багато щасливих моментів.

Нашим же бажанням було розповісти історію, яка буде теплою, але водночас дивуватиме. Тому ми вирішили поставити в центр сторітелінгу головного героя, який згадує своє життя: від моменту, як став батьком до першої поїздки на велосипеді. Але найважливіший момент — наприкінці ролику, коли ми дізнаємося, що наш герой був усиновленим в 5 років.

Ключовий меседж нашої історії — БУТИ РАЗОМ. Адже найкраще, що ми можемо зробити для дитини — це створювати з нею спогади. Увесь сюжет відеоролика буде побудований на спогадах, які йому дала нова сімʼя.

Ми хотіли боротися з основним страхом дорослих, які тільки вирішили всиновити дитину: страх, що вона виросте “неправильною”. У ролику ми показали, що дорослі самі формують середовище в якому живе дитина.

“Разом з Dejure ми прописали ситуації, які є новими для людини з дитячого будинку: вперше розрахуватися банківською карточкою [після того, як самостійно обрав одяг в магазині], спуститися у метро, готувати собі їжу[так, навіть такі прості речі], побувати на морі, і навіть вперше промовити “мама. тато”. Усі ці моменти можуть здатися банальними, але вони легко зчитаються як трушні для тих, хто розуміє реальність життя в дитячих будинках, — Марʼяна, копірайтерка.

‍

‍Ілюстрації

“Оскільки спогади нашого героя про його дитинство — це основа відео, то загальний стиль і настрій мав бути теплий, мрійливий, трішки ностальгійний. Ситуації та ілюстрації мали заглибити глядача в дитинство, нагадати йому про цю щасливу й безтурботну пору. Ми хотіли спершу розслабити глядача, щоб наприкінці, коли ми побачимо, що наш герой усиновлений з дитбудинку — для нас було ця інформація стала пробудженням”, — Оля, артдиректорка, ілюстраторка.

Найважчим було промальовувати героя в різний його вік, адже ми омолоджуємо його, приблизно з 30-річного Олександра до 5-річного Сашка. Міняється його статура, зовнішність, риси стають дитячими [й наївними].

‍Результат

Наш ролик показували у метро та кінотеатрах столиці.

А саме відео отримало теплі реакції від глядачів [а це саме те, чого ми хотіли], як в Yotube, Instagram так і в Tiktok.

‍